evromed.org.ua » Різновиди приватної лікарської практики у Польщі.

Різновиди приватної лікарської практики у Польщі.

Лікарі з пострадянських країн знають, як важко отримати ліцензію на приватну медичну практику. Ліцензійні умови в цих державах настільки складні, а забезпечити їх виконання настільки дорого, що цю розкіш можуть собі дозволити лише заможні люди. Однак у Польщі ситуація діаметрально протилежна: приватна медична практика – досить поширене явище.

Дозвіл на індивідуальну медичну практику дає регіональна лікарська палата того воєводства, у якому лікар або колектив лікарів мають намір її здійснювати. Саме регіональна лікарська палата, а не міністерство охорони здоров’я веде реєстр приватних медичних практик.

Приватна медична діяльність лікарів і стоматологів може здійснюватися в таких формах:

одноособова:

• індивідуальна медична практика, у тому числі спеціалізована;
• індивідуальна медична практика, у тому числі спеціалізована, за місцем виклику;
• індивідуальна медична практика, у тому числі спеціалізована, на підставі договору із суб’єктом господарювання, який надає медичні послуги, на його базі;

колективна у вигляді товариства.

Лікар, який здійснює індивідуальну медичну практику, повинен відповідати таким вимогам:

• мати право на лікарську діяльність (PWZ), а якщо йдеться про спеціалізовану медичну допомогу, то – відповідну спеціалізацію;
• мати приміщення, оснащене всім необхідним відповідно до типу та обсягу надаваних послуг. Рішення про критерії відповідності приміщення приймає СЕС за місцем здійснення медичної практики. При цьому у випадку якщо лікар надає послуги тільки за місцем виклику, то йому достатньо повідомити СЕС адресу зареєстрованого офісу та місце приймання дзвінків, а також місце, де зберігаються медичні картки, лікарські препарати та медичне обладнання. Лікарі, які здійснюють практику на базі суб’єкта господарювання, також звільняються від обов’язку мати власне приміщення;
• оформити запис у Центральному обліку та інформації про економічну діяльність (CЕiDG);
• укласти договір страхування цивільної відповідальності.

Що стосується колективної медичної практики, то в Польщі вона може здійснюватися тільки лікарями у вигляді різних форм товариств. Іншими словами, відкрити лікарню, яка буде працювати як підприємство, можуть тільки лікарі. У даному випадку необхідно виконати такі умови:

• укласти договір страхування цивільної відповідальності;
• мати статут, у якому необхідно вказати такі дані: форма господарської діяльності, цілі та завдання організації, вид медичної діяльності та обсяг надаваних послуг, місце їх надання, розмір плати за медичні послуги, крім тих, які фінансуються за рахунок держави, та ін.

За запис до реєстру індивідуальних медичних практик справляється разовий збір у розмірі 2 % від середньомісячної заробітної плати в секторі охорони здоров’я. На сьогодні це приблизно 72 зл.

При внесенні запису до реєстру оцінка документів обмежується перевіркою їх відповідності Закону. Однак у процесі здійснення медичної практики її моніторингом займається низка організацій, а саме: СЕС; Національний фонд здоров’я, якщо з ним підписано контракт; податкові органи; орган соціального страхування; інспекція з охорони праці; інспектор із захисту персональних даних.

Дохід від індивідуальної медичної практики залежить від спеціалізації, стажу, місця та форми її здійснення. Так, згідно зі звітом Sedlak@Sedlak, прибуток вузького спеціаліста, наприклад кардіолога або уролога, після сплати податків становить 300–400 тис. зл. на рік. Приблизно стільки ж заробляють педіатри, вони досить затребувані в Польщі. Сімейні лікарі заробляють менше, але теж непогано – приблизно 200 тис. зл. на рік.

Переважна більшість лікарів суміщає приватну практику з роботою в інших лікувальних установах. Така модель дозволяє спростити вирішення організаційних питань, пов’язаних з утриманням приміщень і залученням клієнтів, і водночас збільшити заробіток. І що важливо – медичні послуги в Польщі НЕ ОБКЛАДАЮТЬСЯ ПДВ!

Додайте сюди ще відсутність корупції у сфері охорони здоров’я. Тому всі процедури, пов’язані з індивідуальною медичною практикою, прості та прозорі, а її моніторинг не створює проблем для лікарів. Адже завдання системи – створити умови для надання якісних медичних послуг, а не збагатити чиновників.