Стоматолог у Польщі: як отримати ліцензію, чи варто здобувати спеціалізацію?
Наразі, за даними Вищої лікарської палати, у Польщі працюють більше 38 тис. лікарів-стоматологів. Майже 8 тис. із них – пенсійного віку, майже 4 тис. – передпенсійного віку. Недавно навчений персонал лише частково закриває зростаючий кадровий дефіцит. От чому NIL тривожить ситуація в польській стоматології – лікарі старіють, і незабаром система стоматологічної допомоги може стати ще більш неефективною.
Для отримання права на медичну діяльність у Польщі нашим стоматологам необхідно:
- підтвердити диплом про вищу освіту за фахом «стоматологія» шляхом складання стоматологічного верифікаційного іспиту (LDEW) або отримання нострифікації;
- успішно скласти іспит на знання польської мови у Вищій лікарській палаті;
- пройти післядипломне стажування, яке триває 12 міс.;
- успішно скласти підсумковий стоматологічний іспит (LDEK).
Після того як стоматолог пройде всі ці етапи, він отримує право на медичну практику у сфері загальної стоматології. Такий лікар може лікувати пацієнтів без необхідності вибору спеціалізації, він має право займатися не тільки лікуванням, але й протезуванням, ендодонтією, ортодонтією і т. д. Найчастіше лікарі-стоматологи в Польщі замість спеціалізації обирають курси та тренінги, завдяки яким вони можуть поглибити свої знання в певних напрямках стоматології.
Програма післядипломного стажування лікаря-стоматолога охоплює такі напрямки:
- стоматологічна хірургія, дитяча стоматологія, ортодонтія, пародонтологія та захворювання слизових оболонок, протезування зубів і консервативна стоматологія з ендодонтією;
- безпека пацієнтів, включаючи профілактику інфекцій, зокрема діагностика та лікування ВІЛ/СНІД, гепатиту С;
- профілактика онкологічна;
- лікування болю;
- курс екстреної медицини.
Крім цього, післядипломне стажування охоплює навчання у сфері суспільної охорони здоров’я, медичного права, біоетики.
Після закінчення післядипломного стажування та успішного складання LDEW лікар-стоматолог може вступити до резидентури та здобути одну з таких спеціалізацій:
- стоматологічна хірургія (4 роки);
- щелепно-лицева хірургія (6 років);
- ортодонтія (3 роки);
- пародонтологія (3 роки);
- зубне протезування (3 роки);
- дитяча стоматологія (3 роки);
- консервативна стоматологія з ендодонтією (3 роки);
- епідеміологія (4 роки);
- суспільна охорона здоров’я (4 роки).
Однак існує проблема доступності резидентських місць – їх мало. Навесні 2021 р. МОЗ надав стоматологам лише 34 резидентських місця. Якщо стоматолог практикує поза державною системою, його можливості в здобутті спеціалізації обмежені. Причому подібна ситуація у всьому ЄС – якщо стоматолог хоче спеціалізуватися, він повинен працювати в державній системі, на приватному ринку стоматологічних послуг такої можливості немає.
Збільшити кількість резидентських місць неможливо з досить простої причини – не вистачає керівників спеціальностей. Куди ж ідуть фахівці, які завершили спеціалізацію? Вони починають приватну практику та не зацікавлені в навчанні молодших колег.
Розглянемо, якими є справи з окремими стоматологічними спеціальностями.
У дитячій стоматології кількість спеціалістів збільшилася з 480 у 2015 р. до 721 в 2020 р. У 2015 р. на одного спеціаліста доводилося більше 14 тис. осіб віком від 0 до 18 років, на сьогодні – більше 10 тис. У цій галузі стоматології особливо багато спеціалістів передпенсійного та пенсійного віку.
У галузі консервативної стоматології загальна кількість спеціалістів у країні перевищує рекомендовану. Але в деяких регіонах спостерігається дефіцит таких фахівців. Зокрема, спеціалістів із консервативної стоматології не вистачає в Любуському, Опольському, Підкарпатському, Свєнтокшиському та Вармінсько-Мазурському воєводствах.
У галузі стоматологічної хірургії спеціалістів достатньо, але спостерігається неоднакова доступність їх послуг у різних населених пунктах залежно від величини. У великих містах, де розташовані університетські клініки, з доступністю спеціалізованої допомоги все добре, чого не можна сказати про невеликі міста, особливо віддалені від воєводських центрів.
А от парадонтологів треба більше. За словами Ренати Горянської, професора, національного консультанта у сфері парадонтології, спроби професійного співтовариства збільшити кількість місць спеціалізації для парадонтологів поки що не увінчалися успіхом. Єдиний шанс збільшити кількість місць спеціалізації – це мотивувати приватні клініки до їхнього створення.
Loading...
