Недоліки польської охорони здоров’я
Медицина – науково-практична галузь, що створена на зворотну вимогу (від потреб хворого) і з дотриманням чіткої етапності «діагноз-лікування». Продуктивність і своєчасність взаємодії лікаря та пацієнта є пріоритетними для оптимального вирішення проблем зі здоров’ям.
Тому в будь-якій європейській країні багато уваги приділяється організації охорони здоров’я –формуванню структури, що забезпечує максимальний коефіцієнт корисної дії. Оскільки система працює для пацієнта, його вимоги та очікування є дуже важливими і корисними для вдосконалення роботи всієї медичної структури.
Польська громадська організація «Ми – пацієнти» склала список безглуздих ситуацій у польської медицині з точки зору хворого. Також у дослідженні описано шляхи подолання бюрократичних бар’єрів, їхня оцінка з позиції обох сторін (системи охорони здоров’я та хворого), способи неконфліктного вирішення складних організаційних ситуацій і потенційні причини конфліктів між медичним персоналом та пацієнтами.
Основні безглуздості польської медицини з точки зору хворих
Окремо виділені систематичні труднощі, з якими стикається кожен пацієнт незалежно від віку та стану здоров’я.
Головною проблемою є обсяг фінансування, що змушує лікаря до мінімізації будь-яких обстежень пацієнта. В Польщі існує протокольна ступінчаста система призначення аналізів. Технічно вона грамотна, але з точки зору часових витрат – збиткова. Отримуючи результати первинних аналізів, пацієнт записується до лікаря, а той може відправити його на додаткове обстеження або дати направлення до вузького спеціаліста – який, в свою чергу, може продовжити лабораторну чи інструментальну діагностику на свій розсуд. Тому після аналізів пацієнт може неодноразово призначатися до вузького спеціаліста – і це стає причиною черг і тривалого очікування подальших візитів. Бар’єром в цій ситуації є лише жорсткий ліміт візитів до лікаря. Однак існують недуги з особливо складною діагностикою: хронічні ідіопатичні захворювання або алергічні стани (наприклад, ревматизм). Через постійний підрахунок візитів такий пацієнт може витратити рік-півтора на встановлення діагнозу та отримання лікування, і це зменшує шанси на одужання. Тому проблему часто вирішують короткочасною госпіталізацією на 2-4 дні, під час якої проводяться всі лабораторні та інструментальні дослідження разом. Але такий спосіб обходиться дорожче для всіх ланок медично-соціального ланцюжка.
В установах, що підконтрольні державній страховій компанії (НФЗ – Національному фонду здоров’я), часто виникають проблеми просто із записом на візит до лікаря: ніхто не відповідає на телефонний дзвінок, відсутній запис онлайн, немає прямого зв’язку, аби скасувати чи перенести візит. Також відсутні чіткі вимоги до технічного оснащення лікувально-діагностичного закладу, куди автоматично направляється кожен застрахований пацієнт.
Наступною проблемою є призначення ліків, що знаходяться в списку важкодоступних. Найчастіше пацієнт не має інформації про те, де взяти рідкісний ординарний препарат. Ускладнює ситуацію недоступність карти хворого для швидкої заміни препарату чи потокової координації лікування. Лікуючий спеціаліст не може зазирнути в карту хворого за власним бажанням, без складного в оформленні запиту від самого пацієнта. Особливо це принципово у випадках з хронічними захворюваннями, коли несвоєчасна чи пізня корекція підтримуючої терапії може коштувати життя.
Міжособистісні конфлікти, на думку експертів, викликані нестачею емпатії в персоналу лікувальних установ, а також розуміння та інформованості пацієнтів про причини, наприклад, затримки візиту чи відсутності лікаря.
Психологи рекомендують стовідсотковий засіб від злості, люті та невдоволення – посміхайтеся! Доброзичливість, взаємоповага та терпіння завжди допоможуть зрозуміти і почути один одного.
Loading...
