Система охорони здоров’я у Польщі

Система охорони здоров’я у Польщі

В 2003 році в країні було проведено реформу, що передбачала повну державну централізацію фондів обов’язкового страхування населення. Для цього було створено контролюючий орган – Національний фонд охорони здоров’я (NFZ), що підпорядковується Міністерству охорони здоров’я. До його складу входять 17 підрозділів. Кожне з 16 воєводств Польщі має своє відділення NFZ, а ще одне виділене спеціально для Міністерства оборони Польщі.

На підставі 68 статті Конституції Польщі кожен громадянин має право на повноцінне необхідне медичне обслуговування – від профілактики до лікування – та реабілітаційні заходи. Всі громадяни країни повинні бути зареєстровані в страховому фонді та прикріплені до обраних ними самостійно лікувальних установ і сімейних лікарів.

Формулювання «безкоштовне медичне обслуговування» є умовним і спірним – обов’язкові відрахування з зарплати (середня ставка – 4246,21 злотих) становлять 48%! Ці витрати діляться навпіл між роботодавцем і громадянином. Сума складається зі збору в пенсійний фонд, витрат на медичне обслуговування та компенсацію лікарняних листів.

Оскільки частка приватизованих лікувальних установ з кожним роком зростає, приватні клініки вже надають доступний спектр послуг після укладення з ними індивідуального договору. Але в разі складних комплексних важкодіагностованих захворювань і хвороб, що вимагають особливого лікування, пацієнтів нерідко перенаправляють до вузькоспеціалізованого державного медичного центру.

Також, за загальноєвропейською тенденцією, окрема увага приділяється «цивілізаційним» захворюванням, визначеним Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ). Це цукровий діабет, ревматизм, серцево-судинні порушення, СНІД і онкологічні хвороби.
Також акцентується увага на лікуванні психічних розладів та генетично детермінованих недугів. Окремою графою виділено здоров’я матері та дитини.

Традиційно визначений особливий контингент населення, що має обґрунтовані переваги в обслуговуванні: діти до 18 років, учні та студенти до 26 років, вагітні та жінки під час декретного періоду, інваліди та ветерани ВВВ, пенсіонери та незаможні громадяни.

Позитивні сторони страхової медицини:

  • Контроль якості обслуговування та уніфіковані правила надання допомоги завдяки її загальній доступності та однаковим протоколам і вимогам.
  • Централізоване рівномірне впровадження новітніх методик і встановлення сучасної апаратури.
  • Зручність загального інформаційного простору, швидкий доступ до бази пацієнтів і їхніх історій хвороби, що дає повноцінну інформацію для статистики та соціальної медицини.
  • Суворий контроль етапності діагностики та лікування хворого, міждисциплінарних консультацій. Єдина комплексна тактика лікування з метою юридичного та правового контролю.
  • Прозорість і зрозумілість загального фінансування для обслуговування населення та модернізації системи охорони здоров’я.
  • Відокремленість сфер сімейної медицини й охорони та корекції психічного здоров’я.

Негативні моменти польської охорони здоров’я:

  • Жорстко визначене фінансування та обмежений обсяг діагностичних заходів і кількості візитів до фахівців, що ускладнює швидку оперативну діагностику захворювань і обмежує свободу лікаря в ухваленні рішень.
  • Обов’язкове документальне підтвердження направлення від сімейного лікаря до вузького спеціаліста, а також на стаціонарне, оздоровче чи реабілітаційне лікування. Все підпорядковано суворим протоколам і правилам.
  • Організаційні недоліки: тривале (багатомісячне) очікування візиту та черги на всіх етапах медичного обслуговування – від первинного огляду до планового оперативного втручання. Пріоритетними є лише термінові випадки.
  • Немає єдиної узгодженості за переліком послуг і їх тарифікації.
  • Принцип «короткої госпіталізації» у зв’язку з нерівномірною оплатою перебування в стаціонарі – і відповідно, передчасне виписування хворого.
1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (1 оценок, среднее: 1.00 из 5)
Loading...