Умовне право на професійну діяльність: де і як працюють у Польщі лікарі-іноземці?
Кадровий голод у системі охорони здоров’я Польщі підштовхнув польських політиків до ухвалення рішення про спрощення доступу до ринку праці для лікарів, що здобули освіту за межами ЄС. Близько двох років у країні діє спрощена система одержання права на професійну діяльність.
За даними Головної лікарської палати, більшість лікарів, працевлаштованих за спрощеною процедурою, – громадяни України. На другому місці за чисельністю – білоруси. Згідно зі статистикою Головної лікарської палати, станом на кінець лютого поточного року в Польщі працюють близько 2 тис. лікарів і близько 400 стоматологів, які працевлаштувалися без підтвердження диплома та складання мовного іспиту.
Питання правил працевлаштування лікарів за спрощеною процедурою не втрачають актуальності. У даній публікації ми розповімо про договірні відносини між лікарем і роботодавцем та шанси на підтвердження спеціальності.
Одне з найчастіших запитань: який договір можна укладати в разі працевлаштування за спрощеною процедурою? Відповідаючи на це запитання, насамперед звертаємо увагу, що в законі про професії лікаря та стоматолога передбачено 2 процедури спрощеного працевлаштування.
Процедура 1. Підходить для фахівців зі стажем роботи за спеціальністю не менше 3 років. У цьому випадку лікареві надають право на професійну діяльність на певний час і певні функції. Закон передбачає укладання трудового договору.
Процедура 2. Підходить для всіх лікарів незалежно від наявності 3-річного стажу за фахом на батьківщині. У цьому випадку лікар одержує умовне право на професійну діяльність. При цьому закон не містить вказівок, що стосуються форми працевлаштування за цією процедурою, а отже, можна укладати як трудовий договір (umowa o pracę), так і цивільно-правовий (umowa zlecenia).
На практиці перша процедура має меншу популярність серед лікарів-іноземців, хоча на перший погляд може здатися більш привабливою для фахівців. По-перше, вона занадто обмежує роботодавця та працівника. По-друге, польські консультанти не дуже охоче надають фахівцям із третіх країн дозвіл працювати за спеціальністю.
Наприклад, спеціалістка з кардіології звернулася до МОЗ із проханням надати їй право на роботу за спеціальністю в Польщі. На батьківщині вона близько 10 років працювала на клінічній кафедрі та здобула звання доцента. Тобто з формальної точки зору лікарка займалася наукою, хоча насправді працювала не тільки як учений, але і як лікар-практик.
Національний консультант відмовив їй у наданні права на спрощене працевлаштування за фахом. Можливість професійної реалізації лікаря в Польщі виявилася під загрозою, але вона вирішила боротися до кінця й звернулася до воєводського консультанта.
Воєводський консультант визнав кваліфікацію лікаря-кардіолога, але тільки в галузі терапії. Звичайно, це рішення не зовсім відповідає бажанням лікаря-кардіолога, але, принаймні, вона дістала можливість працювати лікарем у Польщі.
Подібна історія відбулася з лікарем-гінекологом. Вона подала заяву на дозвіл працювати за спеціальністю. Національний консультант не визнав кваліфікацію гінеколога, але надав дозвіл працювати лікарем первинної ланки.
Варто зазначити, що в гінекологів з України, Білорусі та Росії мало шансів на підтвердження кваліфікації. Проблема в тому, що в Польщі немає поділу на гінекологів та акушерів-гінекологів. Польський гінеколог виконує всі функції акушера-гінеколога, у тому числі проводить діагностику вагітності, «кесарить» і т. д. Хороші шанси на визнання спеціалізації мають хірурги та анестезіологи.
Залишається лише додати, що станом на кінець лютого поточного року право на роботу за спеціальністю в певному місці та з певними функціями одержали 325 лікарів і 44 стоматологи. Для порівняння: умовне право на професію (тобто за другою процедурою) одержали 1 740 лікарів і 359 стоматологів.
Як можна переконатися, друга процедура має куди більшу популярність. Це пов’язане насамперед із тим, що таке працевлаштування дає більше свободи обом сторонам трудових відносин. У цьому випадку найчастіше укладається цивільно-правовий договір. Лікар може працювати в декількох установах охорони здоров’я, головне – повідомити МОЗ про кожне місце роботи протягом 7 днів від працевлаштування.
Loading...
