
Лікарське самоврядування замість чиновників, або Ще одна причина для лікаря працювати в Польщі
Медицина України, Росії та Білорусі відрізняється роздутим держапаратом. Долю лікарів визначають чиновники. Заради економії бюджету вони ухвалюють рішення щодо скорочення медичного персоналу та лікарень; створюють умови праці, які важко назвати прийнятними; вимагають писати нікому не потрібні «маршрути пацієнта» для галочки; визначають, як саме лікар повинен підвищувати свою кваліфікацію, і т. д.
Лікарі в пострадянських країнах, навіть ті, які пристосувалися до жалюгідного стану тамтешньої медицини, рано чи пізно зустрічаються із чиновницьким свавіллям. Від чиновника, який сидить у якому-небудь «міськздороввідділі» або «облздороввідділі», залежить буквально все, адже саме чиновник ухвалює «резолюції», часом нерозумні й прикрі, далекі від реалій практичної медицини, але їх треба виконувати.
У Польщі ситуація кардинально відрізняється. Тут немає ні «міськздороввідділів», ні «облздороввідділів», ні академій післядипломної освіти. Замість цієї неефективної й корупціогенної системи працює лікарське самоврядування. Лікарське співтовариство займається практично всіма питаннями професійної діяльності та освіти лікарів, виступає арбітром у спорах між лікарями та пацієнтами, веде реєстри, допомагає знайти роботу та ін.
Структура лікарського самоврядування
Верховний орган лікарського самоврядування – це Головна лікарська палата. Вона знаходиться у Варшаві. До речі, там усі наші лікарі складають мовний іспит. Крім неї працюють ще 24 регіональних лікарських палати. Разом із Головною лікарською палатою вони становлять професійні органи самоврядування для лікарів і стоматологів.
У Польщі лікар може практикувати тільки після отримання документа, який називається «Право на медичну практику» (PWZ). Його видає регіональна лікарська палата на підставі заяви та певних документів, поданих лікарем. Рішення про надання лікареві PWZ приймає регіональна медична рада, яка складається із лікарів-практиків. Він же управляє регіональною лікарською палатою.
Лікарі, які входять до складу медичних рад регіональних палат, обираються під час конгресів. Регіональні конгреси обирають президента та членів регіональної медичної ради, регіональних представників професійної відповідальності, членів медичних судів і делегатів Національного конгресу лікарів. У спільному самоврядуванні лікарі та стоматологи мають рівні права.
На Національному конгресі лікарів обираються Президент і члени Вищої медичної ради, Вищий співробітник із питань професійної відповідальності та його заступники, члени Вищого медичного суду, Вищої ревізійної комісії та Національної виборчої комісії. Усі вони діють у складі Головної лікарської палати. Строк повноважень органів палат – 4 роки.
Функції лікарських палат:
- установлення етичних принципів для лікарів і стоматологів, забезпечення їх дотримання;
- підвищення кваліфікації лікарів і стоматологів;
- надання права практикувати професію лікаря та стоматолога й ведення їх реєстрів;
- представлення інтересів лікарів і стоматологів, у тому числі відносно умов та оплати праці;
- ведення справ про професійну відповідальність лікарів через два органи – омбудсмена із професійної відповідальності та медичний суд та ін.
Захист прав лікарів
У 2010 році в Головній лікарській палаті була створена адвокатська контора. Її основне завдання – захищати гідність медичної професії та колективні інтереси лікарів. У деяких випадках цей орган може втрутитися в спір на користь окремого лікаря, особливо коли порушення його прав може мати наслідки для професії в цілому.
Висновки. У Польщі лікар у своїй професійній діяльності не має справи із чиновниками. Навіть головний лікар у будь-якій польській лікарні – це лікар-практик, який крім адміністративної роботи виконує основні функції: веде прийом, бере чергування, тобто працює з колективом лікарні пліч-о-пліч. Завдяки такій системі медицина в Польщі дуже розвинена, а польські лікарі – це єдина команда, яка оберігає інтереси професії.