Чому в Польщі не вистачає хірургів, терапевтів і лікарів невідкладних станів?
Випускники польських медичних вишів усе рідше обирають спеціалізацію в галузі терапії, невідкладної медицини та хірургії. Вони віддають перевагу більш високооплачуваним спеціальностям, які не вимагають частих чергувань. От чому вони змагаються за місця в радіології або ендокринології.
Однак резидентських місць на найбільш популярні серед молодих польських лікарів спеціальності дуже мало.
«Яка користь, від того, що уряд щорічно збільшує кількість бюджетних місць на медичних факультетах, і зі стін медичних вишів щорічно виходять 3-4 тисячі лікарів? Адже місць для спеціалізації не вистачає», — такі скарги часто можна почути від випускників польських медичних університетів.
Але чи обґрунтовані ці скарги? Восени 2021 р. міністр охорони здоров’я затвердив 5,5 тис. резидентських місць для лікарів, які бажають здобути вузьку спеціальність. Ідеться про навчання за конкретною спеціальністю, коли лікар працює в лікарні й навчається, отримуючи пристойну зарплату.
Нагадаємо, що наразі мінімальна ставка лікаря-резидента становить у середньому 1 200 євро. А з липня поточного року вона буде підвищена до 1 500 євро. Крім того, лікарі-резиденти можуть брати чергування у своєму відділенні, у ковідному відділенні, де вони отримують подвійну ставку, а також в установах охорони здоров’я, які надають первинну медичну допомогу вночі, у вихідні та святкові дні, де вони отримують близько 100 зл. за годину.
Тим часом близько 2 тис. резидентських місць із 5,5 тис. восени залишилися вільними. Дуже багато вакантних місць у резидентурах за пріоритетними спеціальностями, тобто там, де лікарів не вистачає особливо гостро. Це терапія, сімейна медицина, загальна хірургія, педіатрія, невідкладна медицина. Ці спеціалісти в Польщі буквально нарозхват.
Наприклад, за спеціалізацією «Терапія» з осіннього розподілу залишилося незайнятих 200 місць, за невідкладною медициною – 340, за загальною хірургією – 120, за інфекційними захворюваннями – 112.
Утім, лікарів-практиків така ситуація не дивує. От що говорить Томаш Іміела, терапевт і віце-президент регіональної лікарської палати у Варшаві: «Я спеціалізуюся на терапії. Робота у відділенні терапії – це найважча частина моєї роботи в лікарні. У терапевтичних відділеннях лежать в основному важкі літні пацієнти із хронічними захворюваннями. Часто бувають смертельні випадки. Це велике психологічне навантаження для лікаря, і не кожний здатний із цим упоратися».
Що стосується загальної хірургії, то й тут не багато охочих. Але ж це одна з основних галузей практичної медицини. Єжи Фрідігер, фахівець із загальної хірургії, член президії Вищої лікарської ради, директор спеціалізованої лікарні ім. Стефана Жеромського в Кракові говорить із цього приводу таке: «Робота хірурга вимагає великих знань у різних сферах медицини. Вона дуже відповідальна, пов’язана з високим ризиком невдачі під час хірургічного втручання. Набагато легше бути, наприклад, ендокринологом, ніж хірургом».
На думку Єжи Фрідігера, такий дефіцит деяких фахівців викликаний помилковим підходом у післядипломній освіті. «Сьогодні в нас дворівнева модульна система спеціалізації. Базовий модуль за 3 роки можна пройти з терапії, а спеціалізований – з ендокринології. У результаті, зрештою, такий лікар більше знає про гормони, ніж про внутрішні хвороби в цілому».
Лікарське самоврядування роками закликає до зміни моделі спеціалізації. На думку активістів Вищої лікарської палати, у Польщі занадто багато спеціалізацій – більше 70. В інших же країнах ЄС приділяють велику увагу загальній освіті в рамках спеціалізації.
У свою чергу, молоді лікарі говорять про те, що, можливо, терапія або невідкладна медична допомога частіше обиралися б, якби ці спеціальності були більш привабливими за інші з фінансової точки зору.
Досвідчені польські лікарі констатують факт, що нинішнє молоде покоління лікарів відрізняється від колишнього. Вони борються за хороші умови праці, для них важливий баланс між роботою та особистим життям, і вони хочуть отримувати гідну винагороду за свою роботу.
Loading...
