Яке завтра чекає на українських випускників медичних вузів? Частина 1

Яке завтра чекає на українських випускників медичних вузів? Частина 1

Частина 1. Назвати речі своїми іменами — це важливо!

Ця стаття написана саме для студентів та інтернів медичних вузів, і якщо вона буде малозрозумілою для немедиків – хай залишиться проблемою останніх.

Причина написання цієї статті — проект Наказу Міністерства охорони здоров’я України «Про затвердження Положення про лікарську резидентуру», який 14 січня 2015 року був вивішений на сайті МОЗ для громадського обговорення. Законопроект іще не підписаний, і хай би це не відбулося взагалі. Але сам факт його появи показав, що український лікар, який і так є рабом системи, закабаляється нею ще більше.

А навколо — XXI століття, Інтернет, вільний і відкритий світ! І коли працюєш в європейській медицині і раптом читаєш цей наказ, ще пам’ятаючи про умови праці українських лікарів і медсестер, особливо після закінчення вузу – тебе охоплює відчуття повного «сюру».

Хочеться закричати: «Люди добрі! В Європі, починаючи з Польщі, лікар – Пан! Він заробляє достойно одразу після закінчення вузу. Його поважають в суспільстві. Та що в вас там, в Україні, відбувається?!».

Мало того, що після 6-річного навчання у вузі – 3 роки інтернатури. Це статус, коли ти нікому не потрібен: ні студент, ні лікар, нібито доросла людина, яку підвісили в стані непевності. Якби ж то були 3 роки інтенсивного навчання, професійного тренінгу, після якого молодий лікар твердо вставав на ноги! Але ні! Самому треба прориватися, пробиватися – до клінічних знань, до пацієнтів, до операційного столу. А тебе не пускають, не пускають… І більшість просто «забиває» на все.

А гроші, зарплата — це «порнографія», а не зарплата! Яка молода сім’я, яка машина, який відпочинок?! Добре, що є фармкомпанії, добре, що є аптеки, добре, що є медичний і фармацевтичний бізнес, бізнес взагалі – бо можна виживати, ура!

Я не говорю про ті випадки, коли за все платять батьки, казкові батьки молодих українських медиків! Ось хто фінансує молодих спеціалістів насправді! І хай ці слова будуть написані і переписані не раз. Честь і хвала батькам українських молодих медиків! І ганьба тим, хто підтримує і вдосконалює цю ідіотичну систему.

Так цікаво сидіти і пити каву з молодим українським лікарем у Варшаві, слухати його і бачити, як горять його очі, коли він розповідає про свій другий рік після закінчення вузу. Перевівшись на 5-й курс польського «меду», хлопець 2 роки провчився – і закінчив його.

Варто сказати, що в Польщі 1 рік після закінчення вузу всі випускники проходять staz podyplomowy. Він включає модулі з хірургіі, терапії, педіатрії, акушерства-гінекології та інших вузьких спеціальностей. Цей рік — для того, щоб визначитись зі спеціалізацією, яка найбільше подобається, підготуватись та здати LEK – Lekarski Egzamin Koncowy. Іспит – тестовий, і набрана кількість балів дуже важлива.

Саме ця цифра дозволяє конкурувати в отриманні спеціалізації, яка подобається. Щороку Міністерство охорони здоров’я Польщі виділяє близько 5 тисяч різних лікарських спеціалізацій. Там все – сімейна медицина, педіатрія, кардіологія і т. д. Процедура вибору дуже проста – отримавши результати LEK, зупинитися на спеціалізації, де твій бал є прохідним. (Читати далі …)

1 Звезда2 Звезды3 Звезды4 Звезды5 Звезд (Пока оценок нет)
Loading...