
Лікарів працевлаштовано в Польщі за спрощеною процедурою. Які проблеми в їхній роботі виявили польські колеги?
На сьогодні в Польщі працюють близько 2 тис. лікарів з-за кордону, працевлаштованих за спрощеною процедурою, половина з них – громадяни України. Хоча робота для них знайшлася, далеко не всі змогли влаштуватися за фахом, оскільки системи навчання лікарів і лікування пацієнтів у наших країнах сильно відрізняються між собою.
У процесі роботи з лікарями, працевлаштованими за спрощеними правилами, з’ясувалося, що їхні практичні навички сильно обмежені, порівнюючи з навичками, якими володіють їхні польські колеги.
Так, лікар-гінеколог із Нижньої Сілезії в інтерв’ю одному з польських ЗМІ розповіла таке: «На роботу до нашого відділення акушерства та гінекології була прийнята лікар-гінеколог з України. На батьківщині вона працювала у відділенні гінекології, тому що в Україні відділення гінекології працює окремо від відділення акушерства. У нашої колеги з України не було проблем із проведенням гістероскопії, але відразу ж з’ясувалося, що, незважаючи на більш ніж десятилітній стаж, вона жодного разу не робила кесаревого розтину та УЗД вагітним».
«У Польщі лікар для здобуття спеціалізації з акушерства та гінекології під час резидентури повинен зробити 40 кесаревих розтинів і 200 УЗД вагітних. Нам доводиться практично з нуля готувати лікаря з України з десятилітнім стажем для того, щоб вона могла виконувати всі процедури, операції та обстеження, які повинен виконувати польський гінеколог», – додала співрозмовник.
Зазначимо, що в Польщі немає окремих пологових будинків – пологи приймають в акушерських відділеннях лікарень, і лікарі-гінекологи працюють одночасно в гінекологічному та акушерському відділеннях. Якщо в польській лікарні є відділення гінекології, отже, є й акушерське.
Істотні відмінності в спеціалізованому навчанні в українській інтернатурі та польській резидентурі є серйозною проблемою під час приймання лікарів з України на роботу за спеціальністю. У Польщі для здобуття спеціалізації необхідно пройти навчання в резидентурі, яка триває 4-6 років. В Україні ж для здобуття звання спеціаліста досить пройти навчання в інтернатурі, яка триває 1-2 роки, або на базі інтернатури пройти курси тривалістю 3-4 місяці.
Така різниця в післядипломній освіті досить помітна в повсякденній роботі українських лікарів у польських лікарнях. Наприклад, польський лікар-терапевт, розповідаючи про співпрацю з українським лікарем одному зі ЗМІ, повідомив таке: «До нашого відділення прийнято на роботу лікаря з України, який здобув спеціалізацію з терапії. У Польщі терапія – широка галузь медицини. Надаючи медичну допомогу пацієнтові, я повинен уміти інтерпретувати результати аналізів крові, сечі, а також читати ЕКГ. У мого колеги з України немає проблем з інтерпретацією аналізів, але ЕКГ для нього – загадка. У результаті кожний консультований ним пацієнт все одно опиняється в моїх руках».
Проблемним виявився й нагляд за роботою лікарів з-за кордону. Згідно із законом вони не можуть самостійно займатися діагностичною або лікувальною діяльністю протягом першого року після одержання дозволу на практику в Польщі. Перевантажені роботою польські лікарі не мають часу на такий нагляд. У результаті багато українських лікарів прийнято на посади, які не відповідають їхній компетенції або спеціалізації.
Ще одна велика проблема, яка обмежує можливості медиків з України в Польщі, – це відсутність знання польської мови на рівні, достатньому для нормальної комунікації з пацієнтами.
Так, Войцех Гомулка, прессекретар Незалежної суспільної клінічної лікарні в Катовицях, розповів таке: «Недавно дві медсестри подали заяву про приймання на роботу до нашої установи. Обом було відмовлено в прийнятті на роботу. Причиною стало погане знання польської мови. Медсестер було направлено на курси польської мови, після закінчення яких вони зможуть знову спробувати влаштуватися на роботу до нашої лікарні».
За даними Головного управління статистики Польщі, наразі в Польщі налічується 150 тис. лікарів, 25 % з них – пенсійного віку. За підрахунками експертів, у країні не вистачає 50 тис. лікарів різних спеціальностей. У багатьох лікарнях і поліклініках по всій країні є вакансії для медперсоналу з України, але формальні вимоги, що включають, насамперед, знання польської мови, не дозволяють швидко їх заповнити.