Польське лікарське самоврядування Vs лікарі з умовною ліцензією
Днями на сайті Гданської регіональної лікарської палати з’явилося повідомлення, що стосується лікарів-іноземців, які отримали умовну ліцензію на лікарську практику в Польщі.
У повідомленні від імені Кшиштофа Вуйцикевича, секретаря окружної медичної ради в Гданську, говориться таке.
«У зв’язку з повідомленнями про порушення, що виникають під час приймання на роботу іноземних лікарів з умовним правом займатися професійною діяльністю або із правом на виконання певних функцій, Регіональна медична палата в Гданську нагадує, що такі особи в правовому аспекті не є лікарями-спеціалістами. Будь-яка спеціалізація, здобута лікарем за кордоном, не підлягає визнанню в Польщі (прим. ред. – у рамках спрощеного працевлаштування). Таким чином, такі особи не можуть бути прийняті на роботу як лікарі-спеціалісти, зареєстровані в Національному фонді охорони здоров’я, і вони не можуть використовувати титули спеціалістів, незалежно від того, чи минув строк опіки над ними з боку польського спеціаліста, установлений міністром охорони здоров’я.
Також, з точки зору деяких нормативних актів, вони не можуть розглядатися як спеціалісти або лікарі в процесі спеціалізації, відповідно до закону про первинну медико-санітарну допомогу, постанови міністра охорони здоров’я про організаційний стандарт надання медичної допомоги в галузі анестезіології та інтенсивної терапії, а також постанови міністра охорони здоров’я про організаційний стандарт перинатальної допомоги.
Тому просимо звернути особливу увагу на те, щоб обсяг медичних послуг, надаваних іноземними лікарями, не перевищував їхню професійну кваліфікацію відповідно до законодавства».
Дариуш Кутелла, президент Гданської регіональної лікарської палати в інтерв’ю одному з медичних видань пояснив, що рівень кваліфікації іноземних лікарів неоднаковий. Вони повинні працювати під наглядом польських лікарів-спеціалістів, які визначають обов’язки іноземців і несуть за них відповідальність. Омбудсмен із професійної відповідальності має право порушити проти польського спеціаліста, відповідального за лікаря-іноземця, справу після подання скарги.
Зі свого боку, зазначимо, що звернення, розміщене на сайті Гданської регіональної лікарської палати, носить рекомендаційний характер. У польському законодавстві не передбачено постійного нагляду над лікарем з умовною ліцензією з боку польського лікаря-спеціаліста. Також у законодавстві немає критеріїв для визначення обсягу медичних послуг, надаваних іноземним лікарем, що не перевищує його професійної кваліфікації.
Ще з однієї ініціативою відносно лікарів з умовною ліцензією недавно виступив Петро Павлишак, виконуючий обов’язки президента регіональної лікарської палати у Варшаві. Він звернувся до омбудсмена із прав людини із приводу необхідності внесення змін до процедури спрощеного доступу до професії лікаря та стоматолога.
Наразі умовне право на професійну діяльність можуть одержати лікарі з України без знання польської мови, що, на думку представника варшавського лікарського самоврядування, становить «величезний ризик неналежного надання послуг».
На думку Петра Павлишака, вищевказані правила суперечать багатьом положенням національного права та права ЄС, у тому числі ст. 27 Конституції Польщі. Це положення говорить, що офіційною мовою в Польщі є польська.
У зверненні до омбудсмена йдеться про те, що «медична мова має бути точною під час постановки діагнозу та ведення пацієнта. Лікар не може заміняти професійні терміни іноземними формулюваннями або побутовими синонімами. Використання неправильного слова в медичній документації може мати негативні наслідки та в остаточному підсумку створити ризик заподіяння шкоди пацієнтові. Практика лікаря ґрунтується на знанні та вмінні користуватися медичною термінологією й багатою спеціальною лексикою. Тому робота лікаря та стоматолога вимагає не базового, а поглибленого володіння польською мовою та високою культурою спілкування».
У висновку свого звернення Петро Павлишак просить омбудсмена клопотатися перед міністром охорони здоров’я про необхідність зміни правил видачі умовного права на лікарську діяльність, передбачивши обов’язковість підтвердження знання польської мови в достатньому ступені для того, щоб лікар міг працювати в Польщі за професією.
Loading...
