
Українські медики затребувані в Польщі, але треба знати польську мову
Майже 50 лікарів і медсестер, які виїхали з України до Польщі після початку війни, уже одержали дозвіл міністра охорони здоров’я на роботу в польських лікарнях. В умовах кадрової кризи польські установи охорони здоров’я беруть на роботу українців.
Лікарям-біженцям, які перетнули польсько-український кордон після 24 лютого, не потрібно мати під час подання документів до МОЗ Польщі довідку від установи охорони здоров’я про готовність прийняти їх на роботу на певний строк і декларувати знання польської мови. Те саме стосується українських медсестер.
Згідно з даними, поданими МОЗ Польщі, після 24 лютого до Міністерства охорони здоров’я надійшло 130 заяв від лікарів і стоматологів з України із клопотанням про одержання дозволу на роботу в польських медичних установах, щодо 33 з яких уже винесено позитивні рішення. Також до міністерства надійшло 34 заявки від медичних сестер з України, з них 14 – одержали дозвіл, інші на розгляді.
«Середній час опрацювання заяви становить від 2 до 4 тижнів», – повідомила Катажина Кубицька-Жах, співробітник пресслужби Міністерства охорони здоров’я. Однак лікарські палати поки не видали жодної ліцензії лікарям-біженцям, які вже одержали дозвіл на роботу від міністра. Річ у тім, що ці лікарі не звернулися до лікарських палат із відповідними заявами.
«До нас поки що не надходило заяв про надання права на лікарську практику на підставі рішень, виданих міністром охорони здоров’я після 24 лютого. Варто врахувати, що лікарі з України повинні мати переклади документів, а підготовка такого перекладу вимагає часу», – зазначає Алісія фон дер Коген, прессекретар Сілезької лікарської палати.
Сілезька лікарська палата раніше видала право на лікарську практику лікарям з-за східних кордонів Польщі, але на умовах, уведених більше року тому. Так, близько 60 лікарів з України та Білорусі одержали умовне право на лікарську практику на підставі спрощеної процедури працевлаштування.
Наразі медики з України, які вимушено покинули країну після 24 лютого, шукають можливості працевлаштування в Польщі. Причому найчастіше вони згодні на будь-яку роботу – медичного опікуна, асистента і т. д. Важливо розуміти, що спрощені правила приймання на роботу медиків-біженців обмежені в часі. Поки що, згідно зі спеціальним законом, вони будуть діяти 18 місяців, починаючи від 24 лютого 2022 р.
Польські лікарі та медсестри сприйняли нові правила працевлаштування медиків з України без особливого ентузіазму. Головною перепоною є польська мова. Якщо медик не володіє польською мовою, він не зможе опитати пацієнта, вести медичну документацію, нарешті, спілкуватися з колегами.
Так, наприклад, у лікарнях Підлісся великий попит на медичні кадри, але вони готові приймати медиків, які можуть говорити польською мовою. Саме мовний бар’єр є найбільшою перешкодою для початку роботи українського лікаря в польській лікарні.
Ганна Василевська, директор Університетської дитячої клінічної лікарні в Білостоці розповідає: «До нас звернулися 5 осіб – один лікар-офтальмолог, один лікар-ортопед і три педіатри. Вони, на жаль, зовсім не говорять польською мовою». Лікарня була змушена їм відмовити, хоча й потребує лікарів.
Лікарів з України також хочуть найняти в Сувалках. Щодня до міста прибуває близько двохсот біженців. На даний момент до лікарні в Сувалках звернулися двадцять лікарів з України. Це терапевти, педіатри, нефрологи, кардіологи та неонатологи. З деякими вже пройшли співбесіди.
Однак пройти співбесіду й отримати дозвіл від міністра недостатньо для того, щоб працювати лікарем у Польщі. Лікар повинен звернутися до регіональної лікарської палати та одержати там ліцензію (PWZ). Але якщо лікар не говорить польською, то лікарська палата може відмовити в наданні ліцензії. Такі випадки непоодинокі.
Цей нюанс українські лікарі часто не враховують, оскільки не знають, як організована система охорони здоров’я Польщі. Без документа, виданого регіональною лікарською палатою, так званого PWZ (Prawo wykonywania zawodu), лікарня не зможе прийняти лікаря на роботу навіть за наявності дозволу від міністра охорони здоров’я.