Польські лікарні переманюють лікарів одна в одної
У польській системі охорони здоров’я склалася цікава ситуація. Лікарі, спокушені більш високою заробітною платою, переходять з однієї лікарні до іншої.
Варто зазначити, що польське законодавство не забороняє прописувати в договорах, що укладаються зі співробітниками, умову, згідно з якою працівникові заборонено працевлаштовуватися в конкуруючу установу (так зване положення про неконкуренцію). Однак адміністрація польських лікарень не робить цього, оскільки побоюється, що лікарі не підпишуть договір з умовою про неконкуренцію.
Кілька тижнів тому Воєводська спеціалізована лікарня в Рибнику закрила 4 відділення, у тому числі й хірургію. Причиною став звільнення лікарів через конфлікт із керівництвом лікарні. У серпні хірургічне відділення в цій лікарні відновило роботу. При цьому у Водзіславі-Шльонському Силезського воєводства хірургія закрилася. Виявилося, що лікарі з Водзіслава перейшли на роботу до лікарні в Рибнику, тому що там їм запропонували більш високі зарплати.
Дана ситуація добре ілюструє битву, яка йде між польськими лікарнями за лікарів, особливо хірургів, терапевтів і педіатрів. Керівництво лікарень переманює медиків, підвищуючи погодинну оплату праці. Але не всі можуть запропонувати лікарям привабливі ставки.
У деяких лікарнях не вистачає коштів, щоб заплатити медикам мінімальний оклад, передбачений новим законом, що набув чинності з 1 липня поточного року. У цьому випадку адміністрація замислюється над тим, як утримати лікарів і медсестер. Як одне з можливих рішень вони розглядають положення про неконкуренцію, тим більше що такі положення найчастіше присутні в договорах зі співробітниками, зайнятими в немедичних професіях.
Себастьян Сікорський, присяжний повірений, доктор юридичних наук і фахівець у галузі медичного права говорить: «Юридична можливість включити до договору застереження про неконкуренцію є, але на практиці вона, скоріше, застосовується до осіб, які належать до керівного складу медичної установи».
Нерідко директори лікарень скаржаться на те, що їм важко втримати терапевтів або педіатрів, оскільки вони віддають перевагу працювати в поліклініках первинної ланки, де немає нічних чергувань, робота спокійніша й погодинна оплата конкурентоспроможна. Але при цьому установи первинної ланки також зазнають кадрового голоду.
Міхал Сутковський, голова Колегії сімейних лікарів, керуючий декількома сімейними клініками на околицях Варшави нарікає: «Нам нівідкіля вербувати лікарів. На ринку все більше й більше пенсіонерів, а досвідчених лікарів віком 30+, 40+ або 50+ мало. Сьогодні великій лікарні легше знайти фахівця, але тільки якщо вона пропонує лікареві гарні фінансові умови та розвиток».
М. Сутковський повідомив, що наразі планує найняти двох іноземних лікарів, щоб урятувати ситуацію. Один приїхав з України, другий із Вірменії. «Я почекаю, поки вони одержать дозвіл МОЗ на умовне працевлаштування в Польщі. А поки що вони погодилися працювати в поліклініці асистентами лікаря», – говорить він.
Що стосується положення про неконкуренцію, М. Сутковський пояснює: «Нових медиків знайти настільки складно, що, якщо ми запропонуємо їм включити до договору таке положення, вони не погодяться в нас працювати. Я вважаю, що робота в амбулаторії сімейної медицини для лікаря вигідна, оскільки її можна суміщати з роботою в інших установах, наприклад, із чергуванням у лікарні, або у відділенні невідкладної медичної допомоги».
Тим часом, польські юристи визнають, що створення ефективних і законних положень про неконкуренцію є серйозною юридичною проблемою. «Найскладніше — це підготувати документ, який буде працювати на захист інтересів роботодавця в суді, не обмежуючи при цьому законних інтересів співробітника», — говорить Оскар Люті, адвокат і фахівець із медичного права Fairfield.
Насправді багато лікарів у Польщі працюють у декількох місцях. У середньому такий лікар здатний заробити 15-20 тис. зл. щомісяця, але працювати йому доводиться набагато більше, ніж 8 годин на день.
Loading...
